Соціально-економічний аналіз Черняхівської селищної територіальної громади

Соціально-економічний аналіз Черняхівської селищної територіальної громади (формат PDF)

ПРОТОКОЛ ІІ засідання Робочої групи з розроблення Стратегії розвитку Черняхівської селищної територіальної громади на період до 2027 року

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Матеріали до Стратегії розвитку
Черняхівської селищної  територіальної громади
на період до 2027 року

2021 рік

ВСТУП

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДИ

1. 1. Коротка характеристика громади

фото 1.  смт.Черняхів , майдан Рад

Територія Черняхівської селищної  територіальної громади згідно з адміністративно- територіальним устроєм України входить до складу Житомирського району Житомирської області та розташована в північній частині від м.Житомир.

Черняхівська селищна територіальна громада має вигідне географічне положення. Через її територію  проходить автомобільна дорога міжнародного значення Житомир-Виступовичі-Могилів-Подільський  (М- 21 ), 154км до м.Києва – столиці України, 20 км до обласного та районного центру м.Житомир. Черняхівська громада має залізничне сполучення зі станцією Горбаші в смт.Черняхів.

Черняхівська селищна рада Житомирського району Житомирської області утворена відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. N 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», постанови Верховної Ради України 807-ІХ від 19.07.2020 р. «Про утворення та ліквідацію районів».

Адміністративний центр громади – смт Черняхів.

Представницький орган – Черняхівська селищна рада.

Кількість населених пунктів – 37: смт.Черняхів, смт.Головине, села : Андріївка, Бежів, Видибор, Коростелівка, Свидя, Ганнопіль, Велика Горбаша, Мала Горбаша,  Горбулів, Науменка, Дівочки, Сали, Нові Сали, Росівка, Осівка, Селець, Браженка, Селянщина, Славів, Виневе, Жадьки, Нові Жадьки, Нераж, Клітище, Плехів, Очеретянка, Рудня, Пекарщина, Мокренщина, Сліпчиці, Корчівка, Стирти, Федорівка, Малинівка, Новосілка.

Кількість старостинських округів – 16.

Площа –537,04км².

Чисельність населення – 20071 осіб.

Рис. 1  Карта Черняхівської селищної територіальної  громади

1.2.   Інформація про орган місцевого самоврядування

Таблиця 1. Старостинські округи, їх площа та чисельність населення

Таблиця 2.   Порівняння громади, району, області (станом на 01.01.2021року)

Таблиця 3.  Депутати Черняхівської селищної ради VIII скликання

Таблиця 4.  Склад Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради

Штатна чисельність працівників  Черняхівської   селищної ради становить 119,5 посади, з яких зайнято 106, вакантними залишається 13,5 посади

Таблиця 5.                            Структура виконавчого апарату

Таблиця 6.                  Керівний склад селищної ради

1.3. Інформація про об’єднання громадян і засоби масової інформації

На території Черняхівської селищної територіальної громади  станом на 01.01.2021 року зареєстровано 35 громадських організацій, 40 релігійних організацій, 2 об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Найактивніші на території громади:

• Громадська організація  «Бойове братство ветеранів АТО Черняхівщини» - підтримка ветеранів АТО(ООС), надання  правової, моральної  допомоги  членам організації, підтримка сімей загиблих учасників антитерористичної операції, участь у військово-патріотичному вихованні молоді.
• Громадська організація «Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» - підтримка родин учасників афганської війни, участь у військово-патріотичному вихованні молоді.
• Черняхівська районна організація ветеранів – підтримка ветеранів, участь у військово-патріотичному вихованні молоді.
• Громадська організація «Футбольний клуб «ЖЕРМ» - сприяння розвитку футболу на території громади, залучення молоді до участі у  спортивних заходах.
• Громадська організація «Черняхівська районна організація федерації футболу» -  сприяння розвитку футболу на території громади, залучення молоді до участі у  спортивних заходах.
• Громадська організація «Рибалки Головине» - пропаганда охорони природи, примноження та збереження природніх багатств, виховання екологічної культури, боротьба з браконьєрством, популяризація аматорського рибальства, залучення до активного відпочинку.

На території  Черняхівської  селищної  територіальної громади діє громадсько-політична газета «Нове Життя», яка виходить щоп’ятниці

У громаді є офіційний сайт: : http://chsr.gov.ua , де висвітлюються різні події із життя громади, корисна довідкова інформація, методичні рекомендації, офіційні документи селищної ради тощо. Створено сторінку селищної ради у мережі “Фейсбук”.

1.4.  Історична довідка

У люстрації за 1545 рік  Черняхів записане як містечко, що належало шляхтичу Немиричу. Воно мало 11 димів, зазвичай, це були курні хати.        

В період визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. і після — він був сотенним містом, до цього був містечком, волосним центром.

Як видно з матеріалів видатного краєзнавця Л.І. Пихилевич, сама назва «Черняхів» свідчить про те, що тут ховалась чернь, найнижчий стан людей домонгольського періоду. І коли з'явились в цих краях монголи, то чернь і знайшла свою схованку в тих місцях.

Як говорять народні перекази і легенди, на території сучасного Черняхова росли дрімучі ліси, які межували з непрохідними болотами. Це і сприяло тому, що сюди тікали бідні люди і тут переховувались. Пізніше це місто назвали — Черніхов. Через деякий час тут з'явилось поселення з такою назвою, яке і попало в польські люстрації. Але в судових справах того періоду (1584 р.) згадується ще старий Черняхов. Де було це поселення — досі нез'ясовно. Черняхів став помісним містечком великих землевласників Немиричів. Жителі Черняхова в XVI—XVII ст. зазнавали систематичних нападів різних князів і бандитських груп, наскоків татар.

Фото 2. Схема Черняхівської фортеці

XVI-XVII століття

Споруджували фортецю всі Немиричі, оскільки Черняхів був їхнім родовим маєтком. Споруджена за всіма правилами фортифікаційної тогочасної науки. Використано долину річки Очеретянки. Залишки центрального рівчака ділять сучасний Черняхів навпіл. Стіни фортеці розпочинались від сучасного залишку замка, що на березі річки, і тягнулися вздовж річки до єврейської синагоги, яка була міцною спорудою з північного боку, далі повертала на схід до сучасного шляху Житомир - Коростень. 

У 1586 році на Черняхів напав, як грабіжник, князь Острозький. А влітку 1610 року шляхтич Г.Пашкевич, грабуючи села Полісся з кількома тисячами свавільних людей, не обминув і Черняхів. В 1618 році Черняхів був нещадно пограбований кримськими татарами, які після цього ще декілька разів грабували черняхівців.

У громадсько-політичному житті в 20-30 роках XVII ст. Черняхів став центром поширення вчення італійського гуманіста і реформаційного діяча Фауста Соцціна (італ. Fausto Paolo Sozzini, лат. Faustus Socinus).

 В 1593-1612 рр. в Черняхові існувала протестантська школа аріан, яка була створена за згодою і при підтримці феодала С.Немирича. Вона давала відповідну освіту всім, хто її відвідував.  

У XVI ст. в Черняхові з болотної руди виплавляли залізо. Досі між Черняховом і Стиртами видніються глибокі урвища, що носять назву «Рудокопи». Це місця, де копалась руда, яку возили в район ТОВ "Аленруд", а там виплавляли залізо.

 Багато лиха жителям Черняхова завдавали магнатські чвари і грабунок. Восени 1699 року в Черняхові були розквартировані польські війська. Військо брало у місцевих жителів усю провізію, грабуючи місцевих жителів.

Під час народного повстання під проводом С.Палія 1702-1704 рр. жителі Черняхова громили шляхту в складі козацьких військ.

Продаж сільськогосподарської продукції на ринку сприяв у Черняхові зростанню міського ремесла та розвитку товарно-грошових відносин. В основному це були шевці, кравці, лимарі, ткачі, бондарі, ковалі, колісники, кушніри. Вони обслуговували селян навколишніх сіл і панський двір. Здебільшого ці ремісники не поривали з сільським господарством. Але становище тогочасного містечка було дуже тяжке. Таке становище було головною причиною численних втеч на лівобережну Україну, або в партизанські загони, де із зброєю в руках боролися за своє визволення. А окремі добиралися аж до Запорізької Січі.

В результаті другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Черняхів відійшов до Російської імперії і став містечком Радомишльського повіту Волинської губернії.

Таким чином Черняхів ставав визначним містечком на Поліссі. В 1595 році тут було відкрито першу школу соцініан, яка проіснувала до 1612 року. За даними архівних матеріалів за 1798 рік тут уже було 171 двір, де проживало 514 дорослих чоловіків і 465 жінок. Починаючи з XVIст. через нього проходив торговий шлях, який починався від Чорного моря і йшов через місто Бершадь, Брацлав, Вінницю, Бердичів, Житомир, Черняхів, Іскоростень, Овруч, Мозир.

В Черняхові будувались лавки, шинки, корчми. Він розростався як торгове містечко. Повними господарями в Черняхові була родина місцевих землевласників Немиричів. Вони вважали Черняхів родовим помістям.

У 1801 році на гроші прочан була побудована Черняхівська церква. В цей час в Черняхові було 182 двори, 1441 чоловік прочан цієї церкви.

У 1825 році в Черняхові проходив з'їзд декабристів, на з'їзді були присутні члени "Товариства об`єднаних слов`ян" І.Горбачевський, А.Борисов, П.Борисов, Юліан Люблінський та інші.

У XIX ст. в Черняхові виникли перші промислові підприємства. У 1845 р. почала діяти суконна фабрика, у 1853 році стали до ладу гуральня, пивоварний завод, шкіряний завод. На річці Очеретянці стояли і працювали три млини. В Черняхові діяла поштова станція.

Після реформи 1861 року за викупним актом 168 селянським господарствам Черняхова наділили 2263 десятини землі, за яку вони повинні були сплатити 25723 крб. 83 коп. На підприємствах переважала ручна праця.

У 1910 році році в містечку вже проживало 4422 чол. Селянських господарств було 444, міщанських — 336. Працювало два млини з газогенераторними двигунами, цегельня, суконна фабрика, п'ять дрібних чинбарень, пивзавод, дві круподерні, три олійні, чотири лісосклади, десять кузень, що виготовляли вози, плуги та інший реманент, 45 крамниць. Діяла лікарня на 45 ліжок. Працювали двокласне земське училище з 1889 року, де 6 вчителів вчило 154 учні та Черняхівська національна німецька школа з 1882 року, де один вчитель навчав 78 учнів.

         Під час революції 1905-1907 років ремісники Черняхова, протестуючи проти хазяїв, розпочали з ними боротьбу. Страйкарів очолив І. М. Кесельман, вони виграли 12-годинний робочий день проти 16-17 годинного.

Перша світова війна 1914 року принесла багато горя черняхівцям. На фронт забрали всіх працездатних чоловіків, а жінки з дітьми не справлялися з тим обсягом робіт, що випала на їхню долю і жили тяжко.

Після окупації більшовиками більшої частини УНР, в лютому 1918 року містечко звільнив Запорізький корпус армії УНР  разом із союзними німецькими військами.

З листопада 1918 року по квітень 1920 року в Черняхові влада переходила з рук в руки декілька разів, а у квітні 1920 року в Черняхів зайшли польські регулярні війська. 17 червня цього ж року Черняхів було окуповано більшовиками і остаточно встановлено радянську владу.

З 1923 року смт Черняхів стало районним центром, на той час в ньому нараховувалось 885 дворів, де проживало 5523 жителі. Він із самого початку був містечком, в якому проживали українці, поляки, євреї та ін. В містечку працювала семирічна школа, в якій навчалося 200 учнів. У шкільній бібліотеці було зібрано 600 підручників, 232 книги художньої літератури. Почав діяти дитячий садочок, райсільбуд.

У 1925 році в Черняхові почала працювати електростанція. У 1929 році тут було організовано три колгоспи. У 1931 році була створена черняхівська МТС, першим директором якої був призначений Каллер К. І. — колишній директор ксаверівської комуни. При МТС у 1935 році відкрилась професійно-технічна школа, яка готувала механізаторські кадри.

У 1932—1933 роках у Черняхівському районі від голоду померло 3086 чоловік.

У 1937—1938 роках по Черняхову та району прокотилась хвиля репресій радянською владою.

У 1938 році в Черняхові було побудовано кінотеатр на 360 місць і будинок культури на 500 місць. У передвоєнні роки в райцентрі вже були побудовані потужний державний млин, сирзавод, харчовий і промисловий комбінати, обозний і цегельний заводи, районна лікарня на 100 ліжок, санепідемстанція.

Працювали середня та вечірня школи, в яких 46 вчителів навчали 1320 учнів.

Перед війною в 1939 році в Черняхові працювало поштове відділення, радіотелеграф, залізнична станція Горбаші.

         У перші дні Другої Світової війни 400 черняхівців після оголошення мобілізації відправились на фронт. 13 липня 1941 року підрозділи Вермахту вступили в Черняхів. Почалася окупація, під час якої німці вбили сотні ні в чому не винних людей, 500 громадян вивезли на каторжні роботи в Німеччину. У вересні в Черняхові виникла підпільна організація, очолив її лікар Мирон Верещак. 

         12 листопада 1943 року війська Першого Українського фронту взяли Черняхів. Кілька разів Черняхів залишали радянські війська, а 29 грудня 1943 року Черняхів було відвойовано остаточно. Всього у Другій Світовій війні брало участь 797 жителів Черняхова, з них загинуло 333 чол. В селищі споруджено два обеліски на честь воїнів-визволителів.

У післявоєнний період Черняхів було відбудовано і побудовано молокозавод, будинок побуткомбінату, хлібозавод, поліклініку, лікарню на 260 ліжок, приміщення райвиконкому, райкому партії, комбінат хлібопродуктів, школу на 1200 місць, ветлікарню, редакцію районної газети «Нове життя», ПМК-161, райсільгосптехніку, більше 12 магазинів, літній кінотеатр, бібліотеку, приміщення райспоживспілки.

1.5.  Коротка характеристика області та району

Житомирська область

Житомирська область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Гомельською областю Білорусі, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході  з  Хмельницькою та Рівненською областями України.

Адміністративним центром є м. Житомир.

 Створена 22 вересня1937 року з західних районів Київської області.

Складається з 4  районів: Житомирський район, Бердичівський район, Коростенський район, Новоград-Волинський район.

Має 5 міст обласного значення  районного значення  Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів), 43 селища міського типу; 1619 сільських населених пунктів.

Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах Лісостепу.

Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). Більша частина області   (південна  і   південно - західна )   лежить  у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин.

Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі річки належать до басейну Дніпра. Найбільші за довжиною річки в межах області: Тетерів — 247 км (притока Гнилоп'ять — 99 км), Случ (притока Горині) — 194 км,Ірпінь — 174 км, Уж — 159 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть. Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га 

Рис. 2 . Карта Житомирської області

Житомирський район

Житомирський район — район Житомирської області в Україні, утворений 2020 року. Адміністративний центр — місто Житомир. Площа території — 10 521,9 км², населення — 618 111 осіб (2020 р.)

       Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу увійшли:  Житомирська,  Коростишівська, Радомишльська, Чуднівська міські, Брусилівська, Городоцька, Корнинська, Любарська, Миропільська, Новоборівська, Новогуйвинська, 

Попільнянська, Пулинська, Романівська, Хорошівська,Черняхівська селищна рада Андрушківська, Березівська, Високівська, Вишевицька, Вільшанська, 

Волицька,   Глибочицька, Квітнева,  Курненська,  Оліївська,  Потіївська, Станишівська,  Старосілецька,  Тетерівська,  Харитонівська сільські територіальні громади.

      Раніше територія району входила до складу Житомирського (1939—2020), Попільнянського, Брусилівського,Черняхівського, Радомишльського, Коростишівського, Пулинського, Любарського, Романівського, Хорошівського,

Андрушівського, Чуднівського районів, ліквідованих тією ж постановою.

Проміжні висновки

Завдяки зручному географічному положенню та наявності, в основному, радіальної мережі шляхів сполучення, область, район та громада має гарний зв'язок з окремими регіонами України, а також з країнами Східної і Центральної Європи. Кліматичні умови, наявність родючих грунтів і лісових ресурсів сприятливі для розвитку  сільського господарства та лісового господарства. Різноманіття та великі поклади мінерально-сировинних ресурсів є основою для розвитку галузей промисловості як області так і громади. Наявність водосховищ та ставків дозволяє певною мірою здійснювати сезонний перерозподіл стоку, створювати необхідні запаси води, забезпечувати потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах. Усі райони Житомирщини мають свої особливості економічного і соціального розвитку та поділяються на такі групи: мало та середньозаселені низькоурбанізовані райони центральної та південної частини Житомирщини; малозаселені сільські райони північної частини. Система розселення області протягом останніх п’яти років характеризувалася подальшим поступовим зростанням питомої ваги міського наявного населення у загальній чисельності населення області.

1.6.  Коротка характеристика громад – конкурентів

   Таблиця 7    Порівняння з громадами- конкурентами

2.      Земельні та природні ресурси

2.1.  Земельні ресурси і територія громади  (га)

Рис.3  Структура земельних ресутрсів громади

Загальна площа  земель, які входять до складу селищної ради становить  53704,5982 га, в тому числі сільськогосподарські землі – 41825,7109 га, з них: рілля – 32215,8539 га, пасовища – 7211,236 га.  Площа земель лісогосподарського призначення 5053,226 га, забудовані землі складають 6039,292 га, землі водного фонду 786,4021 га. 

Площа земель запасу складає 2593,4904 га.

          Черняхівська селищна територіальна громада розміщена в Поліській зоні. На відносно заниженій, рівнинній території в умовах достатнього зволоження на легких за механічним складом і бідних основами воднольодовикових відкладах утворились дерновопідзолисті ґрунти піщаного, глинисто-піщаного та супіщаного механічного складу, а також дерново-підзолисті оглеєні ґрунти. Усі дерново-підзолисті ґрунти характеризуються рядом негативних                властивостей: кислою реакцією ґрунтового розчину, бідністю на гумус та валові і легкорозчинні форми поживних речовин, несприятливим водно- повітряним режимом. Природна родючість цих ґрунтів низька. Щільний мало водопроникний глейовий горизонт дерново-підзолистих глейових і сильно глейових супіщаних ґрунтів перешкоджає швидкому проникненню талих весняних та літніх дощових вод у глибші горизонти. Вони довгий час застоюються близько поверхні, спричиняючи вимокання озимих культур. Ці ґрунти повільно прогріваються і пізніше досягають фізичної стиглості, що затримує початок проведення польових робіт та скорочує період вегетації рослин. Сезонне перезволоження робить їх обмежено придатними для використання під озимину, коренеплоди, бульбоплоди та непридатними для багаторічних насаджень. Також на окремих масивах поширені опідзолені ґрунти: сірі, темно-сірі, чорноземи опідзолені. За хімічними властивостями дані ґрунти кращі від дерново-підзолотистих – вміст гумусу тут дещо вищий, реакція ґрунтового розчину слабо кисла, ґрунти насичені основами.

          Дерева  органічно пов’язані з природними лісовими зонами. Основними породами дерев є сосна (57,4%), дуб (20,6%), береза (10,2%), чорна вільха, граб

          Тварини  представлені типовими для міських угрупувань видами: лисиця, білка, бобер, куниця, полівка лісова, миша лісова, миша польова, кроти, з птахів-  шпаки, дятли синиці, дрозди, качки дикі, горлиці, лелеки та ін

Таблиця 8                       Структура земельного фонду Черняхівської  СТГ:

2.2.   Містобудівні документи

Містобудівна документація населених пунктів громади потребує оновлення, тому що її було розроблено ще у 1970-1980 роках. 

Місцева програма містобудівної документації  розроблена, знаходиться на стадії погодження виконавчим комітетом з метою подальшого затвердження черговою сесією селищної ради.  Ведуться роботи по створенню та забезпеченню функціонування служби містобудівного кадастру місцевого рівня.

Комплексна схема планування території громади, генеральні плани та плани зонування населених пунктів громади, розроблені на основі топогеодезичної зйомки у системі координат УСК-2000 та у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів.

2.3.   Природні ресурси

Мінерально-сировинна база  громади  має значні перспективи для розвитку добувної промисловості та створення належних умов для залучення інвестицій у розробку родовищ та обробку каменю.

 На території району присутні родовища глини, піску, торфу, унікальне титаново-апатитове родовище. Але, насамперед, громада багата наявністю родовищ лабрадориту,  граніту, габро.

        Відповідно до фізико-географічного районування України, територія

громади відноситься до зони змішаних лісів.

Гідрографічна мережа району представлена річками, каналами, водосховищами у формі ставків. Найбільш великою є річка Очеретянка (тростяниця), яка практично перетинає район з південного сходу на північний захід. Дещо меншими є річки Бистріївка, Мика та ін. Їх води впадають у Тетерів, а далі у Дніпро. Через територію району протікає 13 річок та річечок, 16 безіменних струмків, на яких утворено 49 ставків з площею 499, 5 гектарів. Річка Очеретянка бере свій початок на східній околиці села Велика Горбаша. Спочатку тече на північ і північний захід. У межах селища Черняхів повертає на північний схід. Тече селами Андріївка, Очеретянка, Рудня, Браженка та Селець. На східній околиці села Сали впадає в річку Тростяниця , праву притоку Ірші. Довжина річки 48 км, похил - 1,4 м/км. Формуєься з великої кількості безіменних струмків та чотирьох водойм. Площа басейну 246 км². Притоки: Безіменна, Глибинець (праві). У річці найпоширенішими є такі види риб, як окунь, пічкур, плітка звичайна, щука звичайна та карась звичайний.

Фото 3  Річка Бистріївка, с.Головино

Фото 4  Алея «Сім лип» с. Корчівка

Фото 5  відслонення іризуючого лабрадориту смт.Головине

2.4.   Кліматичні умови

 Клімат Черняхівської селищної територіальної громади помірно-континентальний, з теплим літом і м’якою хмарною зимою. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця (січня) становить - 7°, найтеплішого (липня) +30°. Найбільші морози бувають у січні та лютому і досягають -27°. Тривалість безморозного періоду 150 – 170 днів.

На території громади протягом року випадає 550 – 600 мм опадів. Максимум опадів припадає на весняні та осінні місяці: квітень, травень, жовтень (40 – 45% річної кількості опадів). Сума опадів у період активної вегетації становить 300 – 350 мм. Сніговий покрив  рівномірний (10 – 30 см) і триває 95 – 110 днів, але нестійкий через часті відлиги. В цілому він достатній для захисту озимини від вимерзання і накопичення ґрунтової вологи.   

Відсутність гірських масивів сприяє вільному переміщенню повітряних мас різного походження, що обумовлює значну мінливість погодних процесів в окремі сезони. Взимку спостерігається хмарна погода – результат проходження циклонів, опади можуть випадати як у вигляді снігу, так і дощу – при глибоких тривалих відлигах, а також проходженні атлантичних і південних циклонів.

3.      Населення і трудові ресурси

3.1.  Чисельність населення і демографічна ситуація

На території громади станом на 1 січня 2021 року прожило 20071 осіб населення. Частка працездатного населення найбільша – 56%, або 11198 осіб, дітей – найменше – 21,5%, або 4351 особа. Значна частка населення старше працездатного віку – 22,5%, або 4522 особи. Слід відмітити, що співвідношення чисельності безробітних громадян до кількості вакансій за 2020 рік становило 18 осіб. Навантаження на працездатних має тенденцію до збільшення, так як протягом останніх років число смертей перевищує число народжених у громаді в 2 рази. В цілому чисельність жінок перевищує чисельність чоловіків (відповідно 54 та 46 відсотків). У міській місцевості (смт Черняхів, смт Головине) проживає 11009 осіб (55% від загальної чисельності громади), а у сільській місцевості відповідно 45%. Кількість населення по Черняхівській СТГ постійно зменшується. Демографічна криза  призводить до того, що в скрутних економічних умовах молоде працездатне населення репродуктивного віку відтікає до великих міст, де кращі умови праці та проживання. Етнічний склад населення  СТГ ( за даними перепису населення 2001 року) – 98% українці, решта – поляки, росіяни та інші національності.

Таблиця  9.    Природний та міграційний рух населення, осіб (сумарно по всіх населених пунктах, що увійшли до складу ТГ)

Таблиця 10.  Розподіл населення за віком, осіб (сумарно по всіх населених пунктах, що увійшли до складу ОТГ)

Таблиця 11.  Розподіл населення за віком у населених пунктах, що увійшли до сткладу територіальної громади на 2021 рік, осіб