Пам`яті Воїна. Огнєв Віктор Сергійович
Пам`яті Воїна. Огнєв Віктор Сергійович
ОГНЄВ
Віктор Сергійович
старший солдат
04.04.1993 – 17.08.2023 рр.
Віктор Сергійович Огнєв народився 4 квітня 1993 року в смт Черняхів Житомирської області.
Ріс добрим хлопчиком. Завжди допомагав батькам і рідним, любив майструвати, гарно вчився в школі. Не боявся роботи, брався за все, аби заробити гроші. Дитинство було непростим. Різне довелося пережити йому. Але Віктор завжди мріяв про міцну сім'ю. Вже в 2013 році знайшов своє кохання. Тоді ж і народився перший синочок, а згодом в 2020 році і другий синочок.
З роллю батька він впорався на відмінно. Виховував справжніх захисників для мами.
У 2014 році успішно закінчив вище професійне училище Житомирського державного технологічного університету і здобув професію верстатник широкого профілю.
Працював, шукав підробіток, ніколи не байдикував, мріяв про власну машину.
Всі рідні і друзі знали і бачили як він старається. Все в руках виходило, всі мрії з часом ставали реальністю.
18 січня 2023 року Віктор вступив до лав Збройних сил України, а після підготовки у Великобританії доєднався до бойового підрозділу 82-ї десантно- штурмової бригади, військова частина А2582. Пишався, що захищає Україну, а його побратими пишалися ним. Вони завжди говорили: "Це наш Огоньок! Вміє підняти настрій всім". Надійний, веселий, щирий, світлий, добрий... таким і залишиться в пам'яті своїх побратимів...
Старший солдат Віктор Огнєв загинув 17 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку під н.п. Роботине. Рятуючи побратимів, потрапив під артобстріл. Отримав травми, несумісні з життям.
Йому би жити і жити !... Але війна забирає найкращих...
Для всіх рідних і друзів смерть Віктора стала тяжкою втратою. "Вітя був справжнім другом, в будь-якій біді виручить. Хоч вночі набери його номер, він одразу ж спішить на поміч",- згадує друг дитинства Сергій. "Стільки скільки ми з ним пережили, ніхто не знає. Мріяли дітьми стати археологами, знайти щось історичне! Жили хата біля хати , думав так і будемо до кінця життя з ним... Під час останньої зустрічі він знав, він як передчував щось. Попросив, допомагай Ксюші в разі чого... Вперше ми тоді з ним плакали..."
"Не знаю, як жити далі без коханого.. Вітя через декілька днів мав прийти у відпустку. За день до смерті обіцяв, що скоро побачимося, встиг поговорити з синами.. Толічок, синок старший, так чекав на татка... Між ними був дуже сильний зв'язок. На похованні обіймав труну і звав татка... Як жити далі? Ми ж всього декілька днів не дочекались..." - розповідає дружина Оксана. Без батька залишилися двоє чудових синів Анатолій і Владислав.
Друзі, побратими, земляки, Черняхівська селищна рада попрощалися зі своїм Героєм 25 серпня біля його рідного дому в Черняхові. Далі чин відспівування продовжився в церкві Георгія Побідоносця по вул. Романа Шухевича.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі.
Вічна пам`ять Герою!
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Огнєва Віктора Сергійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
