Пам`яті Воїна. Невмержицький Руслан Васильович
Пам`яті Воїна. Невмержицький Руслан Васильович
НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ
Руслан Васильович
солдат
18.06.1983 - 25.10.2024 рр.
Народився Невмержицький Руслан Васильович 18 червня 1983 року в місті Житомир. Шкільні роки пройшли у загальноосвітній школі №20 м. Житомира. У 2002 році закінчив Житомирське професійно – технічне училище №13 та здобув професію електрозварювальник. Проходив строкову військову службу, де загартував характер, зміцнив почуття обов’язку й вірності Батьківщині, що згодом стало основою його героїчного шляху.
Любов до праці та природи народилася ще в дитинстві. Руслан щиро любив землю, захоплювався сільським господарством, обожнював тварин і вмів бачити красу в простих речах.
Руслан Васильович був справжньою опорою для своєї великої родини. Для чотирьох сестер та двох братів він був найкращим братом — надійним, добрим та турботливим. Найніжніші почуття він плекав до своєї мами, для якої завжди був першим помічником і захисником. Хоча Руслан не встиг створити власну сім’ю, його серце було сповнене любові до дітей. Племінники обожнювали свого дядька, адже він умів перетворити кожну зустріч на свято, віддаючи їм усю свою увагу та тепло.
Тривалий час, до мобілізації, Руслан Васильович проживав у селі Селянщина Черняхівської громади. Коли настав час боронити країну, не залишився осторонь. 30 травня 2023 року він став на захист України. Його бойовий шлях був шляхом справжнього воїна, сповненим надважких випробувань. Двічі поранений Руслан (вперше — у вересні 2023 року, вдруге — у червні 2024 року), кожного разу, попри біль та тривале відновлення, знаходив у собі сили повертатися до побратимів, залишаючись вірним присязі до останнього подиху.
За мужність і самопожертву Руслан Васильович був нагороджений медалями «Ветеран війни — учасник бойових дій» та «За жертву крові в боях за волю України».
25 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Синьківка Куп’янського району Харківської області Руслан Васильович загинув... Лише через рік і два місяці Герой на щиті повернувся до рідного міста...
Руслан Васильович був людиною з великим серцем та щирою душею. Кожен, хто його знав, пам’ятатиме його посмішку, доброту та готовність допомогти у будь – яку мить. Він прожив своє життя гідно й чесно – з любов’ю до родини, до рідної землі, до людей поруч. Він назавжди залишиться в пам’яті як добрий господар, турботливий син, найкращий брат , відданий побратим та мужній захисник України.
Поховали загиблого Героя на Корбутівському кладовищі м. Житомир.
Вічна пам’ять Герою!
