Три родини отримали почесні нагороди військовослужбовців-Героїв, які відзначились в боях за незалежність і територіальну цілісність України
Три родини отримали почесні нагороди військовослужбовців-Героїв, які відзначились в боях за незалежність і територіальну цілісність України
Сьогодні в Черняхові три родини отримали почесні нагороди військовослужбовців-Героїв, які відзначились в боях за незалежність і територіальну цілісність України.
Від імені усієї громади висловили слова вдячності й підтримки родинам зниклого безвісти та полеглих за Україну Героїв Черняхівський селищний голова Наталія Ревчук та старший офіцер дев’ятого відділу Житомирського РТЦК та СП, майор Володимир Комарницький.
Почесними відзнаками нагороджені:
молодший сержант МАТНІЯЗОВ Махмуд Ісмаілович
Народився Махмуд Матніязов 25 грудня 1966 року в багатодітній сім҆’ї в селищі Головине Житомирської області. Мати самостійно з раннього віку виховала 3 синів. Махмуд, найстарший, ріс енергійним, щирим та добрим сином, мав веселу вдачу, приділяв багато уваги і любові найріднішим. Навчався в Сліпчицькій школі, після закінчення якої вступив до Головинського училища, де отримав професію машиніста крана автомобільного.
В 1985-1987рр. проходив строкову військову службу в прикордонних військах. Повернувшись додому, розпочав свою трудову діяльність з Головинського кар’єру, де працював колієм блоків. Останні 15 років Махмуд Ісмаілович проживав та працював в місті Коростишів.
04 жовтня 2022 року молодший сержант Махмуд Матніязов став на захист України в складі ЗСУ. Махмуд був вірним військовій присязі, завжди проявляв стійкість і відданість. Він боровся за мир на українській землі, захищав кожного з нас та незалежну, вільну Україну. Побратими згадують Махмуда як вірного товариша, людину, яка завжди була на позитиві навіть у нелегкі часи, а ще він вмів смачно готувати.
Життя нашого Героя обірвалося 01 липня 2024року поблизу населеного пункту Калинове Куп’янського району Харківської області.
За мужність та самовідданість у захисті Батьківщини Матніязова Махмуда Ісмаіловича нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Почесну нагороду Героя отримали його донька Ірина Махмудівна і онучка.
старший солдат ПРИЩЕПА Віктор Васильович
Віктор Прищепа народився 27 грудня 1977 року в селищі Черняхів.
Навчався в Черняхівській неповносередній школі, потім – в Головинському ВПТУ. Отримав фах кранівника.
Після училища Віктор проходив строкову військову службу в прикордонних військах.
Багато років працював в ДП ДАК «Хліб України». У вільний від роботи час знаходив собі заняття біля власного обійстя. Постійно щось майстрував, адже добре знав і будівельну справу. Був батьком п’ятьох дітей.
Друзі згадують про Віктора, як про безвідмовного, доброго, позитивного і щирого товариша, який завжди допомагав у будь-якій справі.
04 березня 2022 року Віктор разом із товаришем пішли у військкомат, добровольцями вступили до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю від окупантів.
Віктор Васильович пройшов військове навчання в Словаччині. Потім на фронті виконував роботу бойового медика, рятуючи життя побратимів. За сумлінну військову службу, старанність та розумну ініціативу під час захисту територіальної цілісності та незалежності України військовослужбовець 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4699 Віктор Прищепа був нагороджений подякою від керівництва.
На жаль, 14 червня 2023 року поблизу н.п.Вербове Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання старший солдат Віктор Прищепа поліг смертю хоробрих.
Відповідно до Указу Президента «Про відзначення державними нагородами», за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, старший солдат Віктор Васильович Прищепа нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороду полеглого Героя отримали його мама Зоя Анатоліївна та дружина Віра Валентинівна.
старший солдат НОМЕРОВСЬКИЙ Василь Валерійович
Василь Номеровський народився 17 січня 1976 році в с.Росівка Черняхівського району на Житомирщині. В 1998 році Василь проходив строкову службу , після якої повернувся у рідне село. Займався господарством, працював на каменедобувному кар’єрі. Створив свою сім’ю, в якій народились донька і син.
У 2006 році Василь Валерійович пішов на службу в 95 окрему десантно-штурмову бригаду, де служив до 2012 року.
У цивільному житті чоловік знову повернувся на попередню роботу.
У грудні 2024 року Василь Номеровський був призваний на службу в 136 окремий батальйон територіальної оборони. Обороняв незалежність України в населених пунктах Костянтинівка, Ньо-Йорк, Торецьк, Зоря на Донеччині. Був сапером. Пізніше за станом здоров’я перевівся в 114 окрему бригаду територіальної оборони. Переніс операцію. Після реабілітації – знову на фронт на Куп’янський напрямок: населені пункти Мирне, Радьківка, Кіндратівка. За мужність в боях воїн був нагороджений «Честь. Слава. Держава».
15 жовтня 2025 року після активних боїв біля Кіндратівки Василь Номеровський, який був кулеметником, сам евакуйовував поранених, адже ситуація була надважка і евакуаційна бригада не могла зайти, щоб швидко допомогти пораненим бійцям. На жаль, з того дня зв'язок із нашим захисником обірвався і воїн вважається зниклим безвісти.
17 вересня 2025 року Номеровський Василь Валерійович нагороджений відзнакою 114 ОБрТрО «Захистимо свій дім. Захистимо Україну».
Сьогодні почесну відзнаку нашого Героя отримали його рідні – мама Зоя Іванівна, донька Вікторія Василівна і маленька онучка.
Дякуємо Героям за Україну!
