Три родини з Черняхівської громади отримали почесні нагороди військовослужбовців-Героїв
Три родини з Черняхівської громади отримали почесні нагороди військовослужбовців-Героїв
Три родини з Черняхівської громади отримали почесні нагороди військовослужбовців-Героїв, які відзначились в боях за незалежність і територіальну цілісність України.
Від імені усієї громади висловили слова вдячності й підтримки родинам зниклого безвісти та полеглих за Україну Героїв Черняхівський селищний голова Наталія Ревчук та старший офіцер дев’ятого відділу Житомирського РТЦК та СП, майор Володимир Комарницький..
- Солдат ДУРИЦЬКИЙ Дмитро Олегович
Народився Дурицький Дмитро Олегович 25 березня 1993 року в м. Красноармійськ (нині м. Покровськ) Покровського району Донецької області. Згодом сім’я переїхала до села Селянщина Черняхівської громади Житомирської області.
Навчався та закінчив у 2010 році Селянщинський спортивний ліцей. Того ж року вступив до Житомирського професійно – технічного училища №15, здобув професію тракториста.
З 03 березня 2022 року став на захист України. За цей час встиг побачити всі жахи війни, обороняючи північні та східні кордони України. Дмитро Олегович мав медаль «Учасник бойових дій». За зразкове виконання службових обов’язків, високий професіоналізм та особистий внесок при виконанні поставлених завдань солдат ЗСУ Дмитро Дурицький у травні 2023 року отримав подяку від командира військової частини, а в червні того ж року його старанність відзначили грамотою.
12 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, навідник механізованого батальйону, солдат ЗСУ Дурицький Дмитро Олегович загинув в районі населеного пункту Піщане Покровського району Донецької області …
Відповідно до Указу Президента «Про відзначення державними нагородами», за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдата Дмитра Олеговича Дурицького нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
Отримала почесну відзнаку сина-Героя мама полеглого захисника Тетяна Григорівна.
- Старший солдат ШАПІРЕНКО Олександр Володимирович
Олександр народився 05.04.1999 року в Черняхові. Закінчив Черняхівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, потім в училищі отримав професію газозварника. Деякий час працював у ТОВ "Даніко". Останнім місцем цивільної роботи було ТОВ "Кромберг енд Шуберт" в м.Житомир.
З початку повномасштабного вторгнення ворога на українську землю Олександр, попри ще досить молодий вік, не вагаючись став на захист України. З 27 лютого 2022 року захисник боронив Вітчизну у складі 30-ї ОМБр. Водій-мінометник, старший солдат ЗСУ Олександр Шапіренко мужньо виконував свої обов'язки на різних напрямках фронту. За довгий час служби воїн не раз бачив пекло на землі, але не втратив своїх найкращих людських якостей. Він був прекрасним сином і братом, люблячим чоловіком, молодим батьком маленького синочка Дамира, до якого мріяв приїхати на перший день народження...
На превеликий жаль, 14 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок удару fpv-дрона по автомобілю біля населеного пункту Привілля Бахмутського району Донецької області наш захисник Олександр Шапіренко загинув.
Ще за життя, у серпні 2025 року, воїн був представлений до почесної нагороди – відзнаки Міністра оброни України «Захиснику України». Але особисто отримати заслужену нагороду Олександр Володимирович не встиг.
Сьогодні родина полеглого Героя – мама Наталія Володимирівна, батько Володимир Миколайович, дружина Діана Дмитрівна – отримали почесну відзнаку полеглого Героя.
Ще одна державна нагорода цього дня для воїна, який уже понад рік вважається безвісти зниклим...
- Солдат Валерій Ігорович ЗІНОВКІН
Валерій Зіновкін – житель Черняхова. Народився 27 грудня 1994 року в Криму. В 1997 році разом із мамою Валерій приїхав до бабусі в Черняхів. Деякий час вони живи в селі Фасова Новоборівської громади, там хлопець закінчив школу. Відразу після цього юнак пішов працювати в галузі каменеобробки. Він захоплювався роботою з каменем. У вільний час любив збирати гриби та рибалити, любив музику.
До лав ЗСУ долучився у травні 2024 року, службу проходив у 33-й окремій механізованій бригаді. Піхотинці завжди на межі зіткнення. Але Валерій не боявся нічого. Як згадують його побратими, солдат завжди і без вагань виконував бойові завдання. За це його поважали і любили всі товариші по зброї. У своєму другому бою воїн з позивним «Космос» знищив чотирьох окупантів, за що йому дали відпустку для відпочинку.
Після повернення в стрій знову були бойові виходи… Після чергового завдання Валерій отримав направлення на лікування. Але він вирішив по-своєму – пішов не в госпіталь з побратимами на чергове завдання. Востаннє говорив із мамою 10 жовтня 2024 року і запевняв, що все буде добре. Після того зв'язок обірвався. А за два тижні надійшло офіційне сповіщення, що солдат Валерій Зіновкін зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу міста Мар’їнка на Донеччині… Побратими ділились невтішною інформацією про те, що автомобіль, на якому наші захисники їхали на завдання, був атакований бойовим дроном противника. Але усі ми хочемо вірити, що наш Герой повернеться до рідних живим.
23 жовтня 2024 року Валерія Ігоровича відзначено високою державною нагородою - Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Орден сина отримала мама Олена Миколаївна.
Слава Україні та її відважним Героям-Захисникам!
І світла пам'ять тим, чиє життя обірвала війна… Вони назавжди залишаться прикладом відваги, мужності та любові до України.
