Пам`яті Воїна. Дурицький Юрій Миколайович
Пам`яті Воїна. Дурицький Юрій Миколайович
Дурицький
Юрій Миколайович
сержант
07.05.1993 – 10.11.2023 рр.
Юрій Дурицький народився 07 травня 1993 року в смт Черняхів Житомирської області. Навчався в місцевій гімназії, яку успішно закінчив у 2010 році. Далі було навчання в Центрі професійно-технічної освіти м.Житомир. Тут здобув фах машиніста крана автомобільного, водія автотранспортних засобів. Бажаючи підвищити свій професійний рівень, Юрій у 2011 році вступив до Головинського ВПТУ НТ. В 2013 році він став дипломованим механіком.
Ще з дитинства Юрій любив спорт, особливо футбол. Його професійну гру дуже цінували товариші по команді «Темп» (с.Селянщина), разом з якими Юрій неодноразово брав участь у футбольних змаганнях різних рівнів. Грамоти, кубки та медалі, отримані за перемоги, свідчили про гарну підготовку наших спортсменів, для яких футбол був не просто грою, а справжнім захопленням.
Маючи добру фізичну підготовку і сильну мотивацію захищати Україну, Юрій Дурицький у 2014 році підписав контракт на військову службу в Збройних силах України. Спочатку служив у військовій частині на території області, а з березня 2016 по квітень 2017 років брав участь в бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі в/ч 0927, 53-ї окремої штурмової бригади. В цей час Юрій Миколайович отримав звання молодшого сержанта ЗСУ, а також посвідчення учасника бойових дій.
В 2016 році Юрій створив свою сім’ю, в якій народився син Артем. Військова служба, особливо в умовах воєнних дій, залишала надто мало часу для перебування з родиною. При кожній нагоді Юрій максимально приділяв увагу синові, якого дуже любив. Попри це, через деякий час подружжя розлучилось.
У серпні 2019 року Юрій Дурицький підписав черговий контракт та продовжив захищати Україну. В 9 відділі Житомирського РТЦК та СП він займав посаду начальника відділення – начальника радіостанції відділення зв’язку та інформатизації. У квітні 2020 року Юрій перевівся на службу у в/ч А1065, згодом – в 30-ту ОМБр ім. князя Костянтина Острозького. В листопаді 2021 року військовослужбовець разом із побратимами стали на захист м.Бахмут Донецької області. Там захисники і зустріли повномасштабне вторгнення ворога. Вже під час активних бойових дій, виявлячи мужність, злагодженість та стійкість під час захисту території України, Юрій Дурицький отримав звання сержанта ЗСУ.
У травні 2022 року сержанта Юрія Дурицького призначено командиром відділення зв’язку 1 механізованого батальйону 47 ОМБр «Магура». Бойові завданні успішно виконували на Донецькому напрямку, зокрема у Вугледарі. Після виснажливих боїв відбулась нетривала ротація. У цей час Юрій, який мріяв про міцну родину і щасливе сімейне життя, одружився зі своєю обраницею. Молоді люди планували майбутнє і своє життя у вільній Україні, яке буде після війни…
В січні 2023 року Юрій Дурицький поїхав на кількамісячні військові навчання до Німеччини. А вже у травні цього ж року він разом з 47 ОМБр «Магура» йде у контрнаступ на Запорізькому напрямку. У важких боях наші воїни прорвали лінію оборони окупантів та звільнили українські землі – Малу Токмачку, Вербове, Роботине.
У жовтні бригада Юрія Миколайовича посилила склад оборонців на Авдіївському напрямку. Захищаючи рідну землю від оскаженілого підступного цинічного терориста, під час мінометного обстрілу біля с.Степове Покровського району Донецької області 10 листопада 2023 року сержант ЗСУ Юрій Дурицький загинув.
Черняхівська громада втратила мужнього Героя-захисника, родина воїна втратила найдорожчого сина, люблячого чоловіка і брата, гарного батька, надійного друга.
Юрій Дурицький повернувся до рідного містечка на щиті, адже віддав незмірно багато за волю свого народу – своє життя. Сотні земляків прийшли проститись із молодим Героєм. З військовими почестями Юрія Миколайовича провели в останню дорогу до місця його вічного спочивання у с.Крученець Оліївської громади на Житомирщині. Такою була його воля, адже там раніше спочив його найкращий друг та кум, Герой АТО Дмитро Литвинчук.
Вічна пам’ять Героям, які назавжди в строю!..
