Пам`яті Воїна. Нечипоренко Сергій Вікторович
Пам`яті Воїна. Нечипоренко Сергій Вікторович
НЕЧИПОРЕНКО
Сергій Вікторович
солдат
07.04.1974 – 29.12.2022 рр.
Сергій Вікторович Нечипоренко народився 07 квітня 1974 року в с. Осники Черняхівського району Житомирської області в сім'ї вчительки української мови і літератури Валентини Миколаївни та механізатора Віктора Антоновича, які з дитинства привили синові любов до праці і повагу до людей.
В перший клас Сергій пішов до Салівської школи, адже в 1977 році сім'я переїхала в с.Сали. Через кілька років, у 1984 році, Нечипоренки оселились в с. Клітище. Тут Сергій закінчив Клітищенську школу, потім продовжив навчатися в Житомирському агротехнічному коледжі, де здобув спеціальність «технік–гідротехнік». Згодом проходив строкову військову службу. Свій трудовий шлях Сергій Вікторович розпочав в органах внутрішніх справ на посаді дільничого.
В 1998 році працював інженером в колгоспі «Прогрес», згодом був обраний на посаду секретаря Клітищенської сільської ради. Був на гарному рахунку й на іншій роботі – в ТОВ «Руден». А з 2017 року працював у ФГ «Вітам» слюсарем, звідки і був призваний на службу в Збройних силах України 03 квітня 2022 року. Спочатку потрапив до Президентського полку, а пізніше був переведений до 5 штурмової бригади.
До початку вторгнення, із родиною, з вірою у щасливе майбутнє розбудовував своє життя. Наполегливо працював, приділяв багато уваги і любові найріднішим. Сергій Нечипоренко був людиною справи і честі, надзвичайно добрим, турботливим, щирим, людяним, цілеспрямованим, відповідальним, рішучим, був найкращим сином, чудовим чоловіком, неймовірним батьком та дідусем. З любов’ю та ніжністю ставився до коханої дружини Анжели Зіновівни та улюблених донечок Ангеліни та Яни, безмежно любив свого онучка Артема, умів цінувати своїх рідних, близьких, завжди умів прийти на допомогу, мав справжні золоті руки. А ще мав талант створювати власну поезію. В проміжках між виконанням бойових задач, в окопах, він писав прекрасні вірші, які стали настільки популярні, що їх друкували в засобах масової інформації, деякі з них поклали на музику. Війна загострила поетичний талант: Сергій Нечипоренко писав про життя і смерть, про майбутню Перемогу України, про світле життя прийдешніх поколінь українців, за яке, попри всі труднощі, тепер завзято стоять наші захисники.
Воїн постійно тримав зв'язок із рідними. Але, на жаль, 29 грудня 2022 року після запеклого бою біля н.п. Залізне Бахмутського району на Донеччині він більше не зателефонував додому. З того чорного дня 48-річний солдат Сергій Нечипоренко вважався зниклим безвісти. Рідні вже тоді отримали гіркі вісті з фронту, але офіційного підтвердження не було. В липні 2023 року після спеціальних досліджень прийшло підтвердження, що наш Герой, на превеликий жаль, поповнив безсмертні списки полеглих захисників України. Він до останнього подиху був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій військовий обов’язок.
Тіло загиблого захисника України вдячні земляки зустрічали коридором пошани 19 жовтня 2023 року в рідному селі Клітище Черняхівської громади. З військовими почестями воно було віддане землі на місцевому кладовищі.
Вічна і світла пам'ять Героєві за безсмертний подвиг в ім’я незалежної України!
