Пам`яті Воїна. Васильченко Юрій Тимурович
Пам`яті Воїна. Васильченко Юрій Тимурович
ВАСИЛЬЧЕНКО
Юрій Тимурович
солдат
05.05.1996-15.05.2023 рр.
Юрій Васильченко народився 05 травня 1996 року в смт Черняхів Житомирської області.
Юрій рано залишився сиротою: за трагічних обставин загинула його мама. Тож з юних літ вихованням онука займалась його бабуся, яка навчила любити працю і поважати людей. А рідний дядько привив племіннику любов до музики та історії своєї країни.
Хлопець виріс по-справжньому мужнім чоловіком, надійним другом і братом, племінником і онуком, перемогами якого пишались усі. Гарні результати навчання спочатку в школі, потім у ВУЗі, перші місця у всеукраїнських конкурсах юних музикантів, - все це про досягнення Юрія.
А ще, як згадують рідні нашого захисника, Юра ніби дуже поспішав бути дорослим і незалежним. Щоб мати свої кошти і ще й допомагати бабусі, юнак, так і не закінчивши вищий навчальний заклад, пішов працювати. Разом із коханою дівчиною жили цивільним шлюбом, чекали на первістка. Збирались побратись, однак війна відтермінувала плани.
Юрій Тимурович Васильченко майже рік захищав нас і відвойовував у окупантів українські землі. Він з радістю ділився із рідними звістками про звільнення Ізюму, Балаклеї, Лиману... Потім було поранення і лікування, після якого – знову на фронт, до побратимів, щоб разом гнати ворогів із України.
Героїчний шлях молодого патріота трагічно обірвався 15 травня 2023 року біля н.п.Червонопопівка на Луганщині. Додому Герой повернувся з війни на щиті.
В Кафедральному храмі на честь Почаївської ікони Божої Матері архієпископ Житомирський і Поліський Володимир із духовенством єпархії здійснили чин відспівування полеглого воїна-земляка Юрія Васильченка.
З військовими почестями громада разом із керівництвом, друзями і побратимами провела Героя до місця його вічного спочивання і розділила скорботу з рідними полеглого захисника.
Вічна пам'ять і слава Герою!
