Пам`яті Воїна. Войтович Володимир Сергійович
Пам`яті Воїна. Войтович Володимир Сергійович
ВОЙТОВИЧ
Володимир Сергійович
молодший сержант
05.04.1983 – 11.05.2023 рр.
Володимир Войтович народився 05 квітня 1983 року в смт Черняхів Житомирської області.
Навчався в Черняхівській неповносередній школі. Як пригадують знайомі, Володимир ріс спокійним, мав загострене прагнення справедливості і почуття честі. За це його цінували і шкільні друзі, а потім і бойові побратими.
По закінченню школи Володимир навчався в Житомирському училищі підготовки працівників міліції. За роки служби – з 2005 до 2012 – у лавах правоохоронців пропрацював від рядового до начальника конвойної служби міліції Черняхівського районного відділу УМВС України в Житомирській області, був прапорщиком поліції.
В 2007 році Володимир одружився. У шлюбі народились син і донька. Він любив усіх дітей – і рідних, і похресників та племінників, а вони завжди із задоволенням грались із «вусатим нянем».
Володимир Войтович мав бойовий досвід учасника АТО: у 2015 році добровольцем став на захист України. Чітко знав, що свою землю і рідних людей потрібно берегти. Якщо треба, то і зі зброєю в руках.
Після повернення з АТО, працював у поліції. Потім – в ПП «Жерм».
У перший день повномасштабного вторгнення Володимир Сергійович прийняв самостійне рішення захищати свою країну від ворога, який так підло обстрілював Україну. З лютого 2022 року добровольцем у складі 95 окремої десантно-штурмової бригади пішов на фронт. Потім приєднався до 77 ОДШБ.
«Жодного сумніву у правильності свого вибору чи докору до інших з цього приводу. Жодного нарікання. Коли ми самі запитували: «Вовчику, може, тобі щось потрібно?» або «Скажи, що і куди для тебе відправить?», він завжди відмовлявся, мовляв, є все, не треба нічого. А сам своє останнє ділив між побратимами. Бо жив для інших.» - згадують про Героя його рідні.
"Ми там, щоб ви жили тут." – незмінні слова захисника України Володимира Войтовича, який за час служби в ЗСУ пройшов багато пекельних боїв у боротьбі з окупантами. Постійна небезпека, контузії – ніщо не могло змінити плани Володимира: гнати ворогів до самої Перемоги.
Більше року боротьби у найгарячіших місцях фронту. Молодший сержант Володимир Войтович героїчно загинув 11 травня в місті Бахмут Донецької області. Того дня, щоб допомогти своїм побратимам і налагодити зв'язок, який вийшов із ладу через щільні обстріли противника, начальник зв’язку Володимир Войтович сам, попри підвищену небезпеку для життя, пішов лагодити обладнання. Дуже швидко знову почався артилерійський обстріл… На жаль, для Володимира він став останнім.
… Дорогу траурного кортежу із тілом полеглого Героя вдячні земляки встелили квітами. Чин відспівування здійснив архієпископ Житомирський і Поліський Володимир із духовенством єпархії в Кафедральному храмі на честь Почаївської ікони Божої Матері. Після цього полеглого захисника поховали з військовими почестями на місцевому кладовищі.
Вічна пам`ять і слава Герою!
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Войтовича Володимира Сергійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
