Кудрявцев Володимир Миколайович
Кудрявцев Володимир Миколайович
Кудрявцев Володимир Миколайович
Cолдат
05.09.1994 – 23.12.2015
Володимир Кудрявцев – один із захисників України, який віддав за Вітчизну найдорожче – своє молоде життя.
Воно було ніби спалах сірника, ніби запалена Богом свічка, яка згоріла швидко, але яскраво.
Він пішов у вічність у 21 рік, у передріздвяні свята, а це знак, що його душа заслужила спокою в Раю, бо тільки світлих людей Бог запрошує до себе у такі дні.
Володимир Миколайович Кудрявцев народився 5 вересня 1994 року в селі Жадьки Черняхівського району Житомирської області, в сім`ї Світлани Дмитрівни та Миколи Анатолійовича Кудрявцевих. Був третьою дитиною молодого подружжя, загалом в родині було 7 дітей.
У 2000 році пішов до першого класу Жадьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, все в хлопця вдавалося – вчився з цікавістю і задоволенням. Володя мав завжди широке коло друзів, був щирим, комунікабельним, любив жартувати. Майстерно розповідав і навіть вигадував різні смішні історії, більшість яких траплялися саме з ним і його товаришами. Завжди був готовий прийти на допомогу.
Вчителі школи та однокласники пам’ятають Володимира Кудрявцева життєрадісним, веселим, жвавим, бадьорим і спортивно розвиненим юнаком. Гарно грав у футбол та волейбол. Завжди брав активну участь у шкільному житті, захищав честь школи, району та області на спортивних змаганнях.
Взаємодопомога, милосердя та відповідальність – ось основні риси, якими запам’ятався Володимир Кудрявцев для тих, хто був поряд з ним.
Після закінчення колегіуму, в 2011 році Володимир без вагань і роздумів вступив до Київського коледжу геологорозвідувальних технологій. Так він почав втілювати в життя дитячу мрію – стати геологом. Однак, закінчити навчання йому не судилося…
У 2015 році самостійно прийняв рішення захищати Україну добровольцем. Воював у добровольчому батальйоні. Згодом став контрактником 93-ої окремої механізованої бригади - кулеметником. Позивний «Кудрик».
Батальйон, де служив Кудрявцев, стояв на околицях села Піски. Ворог бив удень і вночі. Проти них воювали кадрові російські офіцери, їх розмови добре були чутні по рації. Друзі-кулеметники завжди прикривали в бою.
Командир роти Олександр Сак охарактеризував Володю Кудрявцева так: «Добре володів зброєю, чітко виконував завдання командира, без зайвих розмов, справно вираховував вогневі точки противника. У найскладніших ситуаціях не падав духом. Не раз, попадаючи під сильний кулеметний обстріл, витягав із поля бою та евакуйовував поранених товаришів. Їхня бойова машина була наскрізь простріляна. По їхній позиції часто стріляли снайпери. Володя завжди міг проскочити крізь вогонь, казав що йому щастить у цьому».
Але сталось по-іншому. 22 грудня 2015 року Володимир загинув у селі Піски Ясинуватського району Донецької області, віддавши своє молоде життя за мирне небо над нами.
27 грудня 2015 року похований на кладовищі села Жадьки Черняхівського району Житомирської області.
У вічному горі залишилися батьки, брати і сестри, кохана Олена і син.
Володимир Кудрявцев хотів жити, кохати, ростити дітей та бачити мирне небо над головою. Як справжній чоловік, хоча й дуже молодий, не сховався, а виконав свій патріотичний обов’язок до кінця. Герої не вмирають, вони живуть вічно!
