29 серпня — день пам’яті, вдячності й надії
29 серпня — день пам’яті, вдячності й надії
Цей день — про вдячність і біль. Про тих, хто ще вчора жив поруч із нами: мріяв, будував плани, виховував дітей, любив, жартував, працював, а у час важких випробувань став на захист України.
У День пам’яті захисників та захисниць України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, у Черняхівській громаді відбувся пам’ятний мітинг.
Присутні вшанували полеглих Героїв хвилиною мовчання та виконанням Державного Гімну України. А молодь громади здійснила патріотичний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».
Зі словами вдячності усім захисникам – побратимам і посестрам, з болем від пережитих важких днів на війні, з розумінням цінності нинішньої боротьби за Україну та вдячності родинам захисників, до присутніх звернулися ветерани, які пройшли війну, але постійно на зв’язку із рідними та друзями, які ще в строю, – Євген Корінець та Костянтин Мікушин.
Особливо щемливими були виступи мам загиблих Героїв – Лариси Дурицької та Ольги Янчук. Слова матерів вкотре нагадали: за кожним іменем на меморіальній дошці чи світлині — людське життя, родина, мрії, любов і нездійснені плани.
Зі словами вдячності родинам, які втратили своїх найрідніших, і підтримки тим, хто зараз живе між тривогою та надією на звістку від воїнів, що зникли безвісти, до громади звернулась Черняхівський селищний голова Наталія Ревчук.
Під час заходу трьом родинам полеглих захисників з Черняхівської громади вручили їхні посмертні нагороди.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «За оборону України» посмертно нагороджено молодшого сержанта Сергія Щиглюка — нагороди отримала його мама Світлана Анатоліївна;
орден «За мужність» ІІІ ступеня вручено батькам солдата Сергія Сіркова — Аллі Олександрівні та Володимиру Вікторовичу;
почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест» передано сестрі солдата Віталія Каращука — Ользі Анатоліївні.
Ці нагороди — не просто відзнаки, а символ вдячності держави й громади за мужність, жертовність та любов до України наших Героїв.
Протоієрей Олексій Тищенко провів чин панахиди за усіма захисниками України, які віддали життя в боротьбі із окупантом і своїми грудьми закрили нас від ворожих наступів.
Під час заходу говорили про родини полеглих воїнів та про тих, хто сьогодні продовжує чекати на своїх рідних. Зниклі безвісти та полонені захисники — це біль, який живе поруч із нами. І водночас це надія на добрі новини, на повернення додому живими та здоровими. Мама зниклого безвісти оборонця рідної землі Номеровська Зоя Іванівна прочитала власний вірш, народжений у серці матері, присвячений нашим захисникам.
Учасники заходу долучилися до символічної акції «Стіл пам’яті», присвяченої Героям, чиї місця за мирним столом сьогодні залишаються порожніми. На пам’ятних листівках присутні залишали імена своїх рідних, щоб зберегти їх у спільній пам’яті громади.
Символічна акція «Родина Героїв — гордість України» відкрила для присутніх світлини, які торкаються кожного серця.
Знаком віри та сподівання на повернення тих воїнів, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у полоні, стало відкриття символічного «Дерева віри та надії». Кожен жетон чи стрічка на ньому – це про родину, яка чекає, про історію страшної невідомості і водночас незгасної надії на щасливу зустріч.
Пам’ять — це не лише слова і дати. Це наш обов’язок знати імена Героїв, пам’ятати їхні історії та берегти Україну, за яку вони віддали найдорожче — своє життя.
Честь і шана Героям України!
ПАМ'ЯТАЄМО! ДЯКУЄМО ЗА УКРАЇНУ!
